Поради вчителям

Посилання на курс https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:Prometheus+RESILIENCE101+2022_T3/about

Реальні загрози життю, страх за своїх близьких, невизначеність — сьогодні молодь щодня стикається зі складними викликами. Тому зараз важливими стають навички, що допомагають зберегти власну продуктивність під час будь-яких криз, тобто — життєстійкість.

Життєстійкість — це вміння протистояти стресу, відновлювати себе, свій психічний, фізичний та емоційний стан після травмуючих подій. Вона допомагає гідно проходити будь-які випробування.

Цей освітній курс допоможе вам прокачати життєстійкість, навичку, яка стане у пригоді і зараз, і впродовж усього життя. 

 

Як діяти вчителю у випадку зіткнення учня з онлайн-ризиками – мон спільно з #STOP_SEXТИНГ презентує довідник для педагогічних працівників

 

Довідник для педагогічних працівників. Рекомендації щодо онлайн-безпеки 

 

Сучасні технології збереження здоров’я учнів. 

 

Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання» 

 

Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби

Загальні правила спілкування з людьми з особли­вими потребами:

- коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай­теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су­проводжує, батьків або сурдоперекладача;

- при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха­ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

- коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;

- пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при­ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро­зуміли, не соромтеся – перепитайте;

- звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під­літків – як до дорослих;

- спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо­торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково поясни­ти іншим дітям;

- розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи­тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;

- коли ви говорите з людиною, яка користуєть­ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;

- щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди­віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи­тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;

- не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба­чимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

А ще дуже важливо навчитися правильно ви­словлюватися про дітей з особливими освітніми по­требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».

Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів.

Ярлики, які не можна використовувати	Більш коректні вирази
Люди з фізичними або розумовими вадами	Люди, які мають особливі потреби
Розумово відсталі	Люди із затримкою розумового розвитку
Він відсталий	У нього труднощі когнітивного характеру
Мій учень страждає аутизмом	У мого учня аутизм
Вона – даун, монголоїд	У неї синдром Дауна
Він не здатний навчатися	У нього труднощі з навчанням
Він – паралітик	У нього параліч
Вона – каліка	У неї порушення опорно-рухового апарату
Він – карлик (або ліліпут)	Він – невисокого зросту / він невисокий
У неї емоційні розлади	У неї порушення емоційного характеру
Він прикутий до крісла-коляски	Він користується кріслом-коляскою
Нормальні і/або здорові діти	Типові діти / діти без порушень в розвитку
Він навчається в спеціальному освітньому закладі	Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін.	Доступна стоянка, туалет і т. п.
У неї проблема з...	У неї є потреба в...

Учитель загальноосвітнього навчального закладу повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками

- Ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.

- Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини.

- Ураховувати стан слуху, зору, особливості мо­торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову­ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві­ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ­ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо­ваного залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Ви­вчати головні принципи і стратегії колективної ко­мандної роботи.

- Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.

- Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні.

- Навчитися адаптувати навчальні плани, мето­дики, матеріали та середовище до специфічних по­треб дітей.

- Створювати оптимальні умови для спілкуван­ня, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.

- Формувати в дітей досвід налагодження та під­тримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

- З повагою ставитися до дітей та батьків.

Роль вчителів (корекційних педагогів) спеціальних шкіл

Допомогти вчителю загальноосвітньої школи:

• Давати об'єктивну характеристику дитині з осо­бливими потребами, ознайомитися з її особовою спра­вою, медичними та психолого-педагогічними картами.

• Спільно складати календарно-тематичний та ін­дивідуальний плани, готуватися до занять.

• Внести зміни до програм із загальноосвітніх предметів та здійснити їх коригування:

- вводити пропедевтичні розділи з метою підго­товки дітей до сприйняття матеріалу;

- вводити спеціальні навчальні предмети.

Для дітей з вадами зору провести заняття щодо орієн­тування в просторі та розвитку мобільності.

Для дітей з вадами слуху – з розвитку залишко­вого слуху та усного мовлення.

Для дітей із розумовою відсталістю – із соціально-побутової орієнтації.

• Бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей.

• Надати вчителеві загальноосвітньої школи ме­тодичні рекомендації щодо виготовлення та викорис­тання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів.

• Навчити вчителя використовувати для корекції та компенсації вад розвитку дітей спеціальні технічні за­соби навчання:

- звукопідсилювальну апаратуру індивідуального та колективного використання (під час навчання ді­тей з вадами слуху);

- лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри (для ді­тей з вадами зору);

- статистичні екранні посібники (схеми, малюн­ки, креслення) з метою активізації сприйняття дітьми навчального матеріалу;

- комп'ютерні технології для ефективнішого роз­витку мовлення, навичок читання, письма, матема­тики, психолого-педагогічного тестування дитини на початку навчання та наприкінці року.

• Створити систему «гнучких» класів і активно в них працювати.

• Проводити моніторинг розвитку дитини.

• Співпрацювати з батьками, вчителями, фахівця­ми під час оцінювання дитини.

• Прогнозувати подальший шлях навчання учня.

Отже, успіх інклюзивного навчання залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами з боку як спеціальної, так і загальноосвітньої школи. Крім цього, кожен член педагогічного колективу має з повагою ста­витися до колег, які будуть працювати в таких класах (групах), у разі необхідності підтримати їх та надати допомогу, вдумливо та наполегливо працювати для реалізації спільної мети.

Під час добору педагогічних працівників для роботи в класах з інклюзивним навчанням потрібно зважати на їхні особисті якості. Їм мають бути притаманні: людяність, терплячість, уміння співчува­ти, врівноваженість, наполегливість, витримка, старанність, готовність до постійної цілеспрямованої роботи, безконфліктність, тому що діти безпосередньо сприймають та навчаються тому, що зустрічають у своєму житті.